Тематичний напрям 2.

Тематичний напрям 2. 

Менеджмент. Маркетинг. Логістика

О.В. Чубинець, 

студентка гр.МгМТ-14, ДДАЕУ

Науковий керівник: 

В. Сиченко, професор, д. н. держ. упр.

ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОБСЛУГОВУЮЧИМИ КООПЕРАТИВАМИ

Невід’ємною складовою ринкової економічної системи і важливою інституцією демократичного суспільства є сільськогосподарська обслуговуюча кооперація. Це підтверджено досвідом практично усіх розвинених країн світу. Адже кооперативи в сільському господарстві – не лише тип підприємства або форма господарювання, це – ідеологія виживання сільськогосподарського товаровиробника за умов ринкової економіки.

Теоретичні і науково-методичні проблеми розвитку кооперації в Україні в період сучасних аграрних перетворень активно досліджуються економістами-аграрниками, такими як В.Месель-Веселяка, П.Саблука, О.Шпичака, І.Вініченко, В.Сиченко, Д.Плеханова  та ін. На думку цих вчених, обслуговуюча кооперація для України є специфічною формою організації сільськогосподарського виробництва.

Тому дослідження системи управління обслуговуючих кооперативів повинні, на наш погляд, здійснюватися на основі самоврядування, широкої демократії, гласності, активної участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативів. Система управління кооперативом визначається в першу чергу Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” і є юридичною основою, на яку спирається кооператив у своїй діяльності і управлінні. У Статуті визначено органи управління та контролю в кооперативі, порядок їх утворення, сферу компетенції, та процедури прийняття рішень [1].

Слід підкреслити, що для ефективного управління недостатньо одних тільки організаторських здібностей, але й важливо також володіти підприємницькою інтуїцією. Стосовно системи управління обслуговуючих кооперативів, то Законом України « Про кооперацію » встановлена наступна структура органів управління. Управління здійснюється загальними зборами, радою, і правлінням кооперативу. Таким чином, визначено три органи управління (збори, рада і правління) і тільки їх сукупність дозволяє забезпечити демократизацію управління обслуговуючої кооперації.

Виконавчим органом обслуговуючого кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Голова та члени правління визначаються радою обслуговуючого кооперативу. Правління здійснює поточну господарську діяльність, за результативність якої несе відповідальність перед радою та загальними зборами.

Рішення загальних зборів членів кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об’єднання або вихід з нього та реорганізацію або ліквідацію вважається прийнятим,  якщо за нього проголосувало не менше ніж 75% членів кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів кооперативу, присутніх на його зборах [2].

Важливою особливістю системи управління кооперативом, на нашу думку,  є контроль за додержанням статуту, фінансовою та господарською діяльністю, яку здійснює ревізійна комісія. Ревізійна комісія є органом внутрішнього контролю обслуговуючого кооперативу. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, функції ревізійної комісії виконує ревізор. Ревізійна комісія підзвітна загальним зборам членів кооперативу і обирається загальними зборами з числа членів кооперативу у порядку встановленим статутом. Членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління кооперативу чи його спостережної ради. Чітка організація контролю  на всіх рівнях управляння сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності кооперативу.

Таким чином, особливості системи управління сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом з його демократичними засадами створюють сприятливі умови для розвитку кооперативних відносин. Вищезазначене доводить, що сільськогосподарська кооперація є однією з ефективних форм економічного прогресу, яка сприяє об'єднанню коштів і зусиль із зацікавленістю і відповідальністю у кінцевих результатах.

Список використаної літератури:

1. Закон України «Про кооперацію» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/go/1087-15

2.  Оцінка перспектив розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів [Текст] / М.Й. Малік, Р.Я. Корінець// Економіка АПК , 2012 . – №7 . – С.3-8.

Шулла Роман Степанович,

к.е.н., доцент кафедри обліку і аудиту Ужгородського національного університету, 

Попик Мар’яна Михайлівна, 

аспірант кафедри економіки підприємства Ужгородського національного університету, 

УДК 65.012.2: 338.26

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СУЧАСНИХ КОНЦЕПЦІЙ КОНТРОЛІНГУ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД І МОЖЛИВІСТЬ ЙОГО АДАПТАЦІЇ У ВІТЧИЗНЯНІЙ НАУЦІ ТА ПРАКТИЦІ

В сучасних умовах господарювання необхідною є комплексна методологія та інструментарій, які б допомогли модернізувати організаційну та інформаційну структуру підприємства таким чином, щоб вирішувались базові проблеми його розвитку. В якості такого інструменту в практиці діяльності зарубіжних під­приємств широко використовується контролінг, інтерес до якого у вітчизняній науці в останні роки значно зріс, що зумовлює необхідність подальшого дослідження цього явища.

Ключові слова: контролінг, управління прибутком, інформаційна система.

В современных условиях хозяйствования необходима комплексная методология и инструментарий, которые помогли бы модернизировать организационную и информационную структуру предприятия таким образом, чтобы решались базовые проблемы его развития. В качестве такого инструмента в практике деятельности зарубежных предприятий широко используется контроллинг, интерес к которому в отечественной науке в последние годы значительно вырос, что вызывает необходимость дальнейшего исследования этого явления.

Ключевые слова: контроллинг, управление прибылью, інформационная система.

In the current economic conditions the complex methodology and tools are required to help to modernize the organizational structure of the enterprise and information so that the basic problems of its development are solved. Controlling is widely used as a tool in the activity of foreign enterprises. Attantion to this topic increased significantly in domestic science in recent years, what cause necessity of further investigation of this phenomenon.

Keywords: controlling, profit management, information system.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

В останні роки у науковій літературі спостерігається значний інтерес до нового феномену в сфері менеджменту – контролінгу. На сьогоднішній день як у вітчизняній, так і у зарубіжній фаховій літературі не існує одностайної думки щодо визначення даного поняття. Це і не дивно, адже контролінг – це породження, феномен практики бізнесу країн німецькомовного простору, а наукова дискусія  щодо теоретичних засад контролінгу – це рефлексія, реакція на його широке поширення на підприємствах ФРН, Австрії та Швейцарії. При цьому теоретичні дослідження проблеми контролінгу характеризуються використанням, насамперед, індуктивного підходу, який в свою чергу базується на дескриптивних моделях. Але індуктивний підхід не є достатнім для формування теоретичних основ окремої науки або наукової дисципліни: такі елементи теоретичного фундаменту як предмет, функції та метод можуть бути комплексно сформульовані тільки на основі дедуктивного підходу, який в свою чергу базується, насамперед, на прескриптивних моделях (пояснювальних моделях та моделях прийняття рішень). Індуктивний підхід в цьому випадку виступає інструментом емпіричної верифікації гіпотез та тверджень, сформульованих в рамках дедуктивного підходу.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ

Нажаль, за останні роки все частіше серед вчених та практиків в галузі економіки та управління зустрічається, на нашу думку, некоректне трактування тер­міну "контролінг". Одні вважають, що контролінг – це внутрішній контроль [8]. Спеціалісти в галузі автоматизованих систем управління підприємством (АСУП) вважають, що контролінг – це, практично, те саме, що і АСУП, але тільки з врахуванням но­вих умов господарювання [8]. Нерідко контролінг порівнюють з системою програмно-цільового плану­вання [1]. Але частіше всього контролінг ототожню­ють з управлінським обліком, оскільки останній вва­жають домінуючим елементом контролінгу [5, 2].

Слід зауважити, що ні з одним з вище наведених трактувань контролінгу, на нашу думку, не можна в повній мірі погодитися. Хоча контролінг охоплює і управ­лінський облік, і контроль, і програмно-цільове планування, але цим далеко не обмежуються всі базові концепції, принципи та методи контролінгу.

Серед вітчизняних та зарубіжних вчених, які зробили значний внесок у розвиток теорії та практики контролінгу, можна виділити таких: Сухарева Л.А., Петренко С.Н., Головкова Л.С., Кармінський A.M., Фалько С.Г., Носов В.М., Примак А.Г.; Хан Д., Фольмут Х.Й., Хорват П., Манн P., Майер Э., Дайле А та ін.

На нашу думку, низька концептуальна обґрунтованість проблеми контролінгу у вітчизняній літературі є основною причиною таких значних розбіжностей у тлумаченні сутності такого феномену економічної науки та практики як контролінг.

Тому основною ціллю роботи є дослідження і критичний аналіз базових концепцій контролінгу, широко ві­домих в зарубіжній економічній теорії, що дало б змогу визначити місце контролінгу в системі уп­равління підприємством та його основні функції [10, 11, 12]. Дослідження інструментарію контролінгу в даній статті випущено, оскільки дане питання широко висвітлено у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі [2, 4].

 В даній статті були використані в процесі дослідження, в першу чергу, такі загальнонаукові методи як моделювання, індукції, дедукції, синте­зу а також метод системного аналізу.

1. КОНТРОЛІНГ, ЙОГО СУТЬ, ПРИЧИНИ ПОЯВИ ТА ВІДМІННОСТІ ВІД СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ

Необхідність появи на сучасних підприємс­твах такого феномену як контролінг можна пояс­нити наступними факторами:

-   зростання нестабільності зовнішнього се­редовища висуває додаткові вимоги до системи управління підприємством;

-   необхідність зміщення акценту з контро­лю минулого на аналіз майбутнього;

-   необхідність зростання швидкості реакції на зміни в зовнішньому середовищі та підвищення гнучкості управління;

-   необхідність в безперервному моніторин­гу змін, які відбуваються у внутрішньому та зовні­шньому середовищі підприємства;

-   ускладнення систем управління підприєм­ством вимагає механізму координації всередині системи управління;

-   інформаційний бум при нестачі релевантної інформації вимагає побудови спеціальної сис­теми інформаційного забезпечення.

Контролінг може бути визначений як сукуп­ність методів оперативного та стратегічного управління (методів обліку, планування, аналізу та контро­лю), об'єднаних на якісно новому етапі розвитку ринкових відносин в єдину систему, функціону­вання якої підпорядковане певній цілі. Але най­більш влучним можна рахувати визначення Д. Хана: "Контролінг – це автоматизована система управління управлінням" [10]. Контролінг також нази­вають системою управління прибутком, а в остан­ній час в літературних джерелах широкого розпо­всюдження набуло визначення контролінгу як сис­теми управління витратами [4, 5]. Хоча аналізу співвід­ношення виручки та витрат в системі контролінгу приділяється значна увага, таке визначення, на на­шу думку, є цілком хибним, оскільки система управління витратами включає тільки дві складові: функціональну область господарської діяльності підприємства і процес управління даною функціо­нальною областю. Основні відмінності між систе­мою управління витратами та контролінгом наве­дені в таблиці 1.

Таблиця 1.

Відмінності системи управління витратами від контролінгу (авторська розробка)

Характеристика системи	Система управління витратами	Контролінг
Ціль	Зниження витрат (собівартості)	Підвищення якості управлінських рішень
Виконавці та ресурси	Праця, матеріали, капітал, енергія, інформація	Організаційне,   математичне   та   інформаційне забезпечення
Об'єкти	Центри та носії витрат	Система управління
Кількісні характеристики	Значення економічних показників	Значення критеріїв якості управлінських рішень
Фактори, що контролюються	Величина витрат	Ступінь узгодженості моделей, що забезпечують максимізацію прибутку

Також помилковим, на нашу думку, є ототожнювання конт­ролінгу з управлінським обліком. Контролінг — це організація управління, яка базується на економіч­ній системі, системі управління та інформаційній системі [10, 11, 12]. При відсутності хоча б однієї з трьох складових система управління не є контролінгом. Наявність цих трьох складових підтверджується також історичними етапами розвитку контролінгу, протягом яких змінювались пріоритети і орієнтації концепції [13, 14,15]:

-  система обліку (1930-ті роки);

-  управлінська інформаційна система (1980-ті роки);

-  система управління.

Концепція контролінгу не містить нових знань про економіку підприємства, а в контролінгу використовується інструментарій, відомий еконо­містам з інших економічних дисциплін. Тому не­обхідно говорити про контролінг не як про сис­тему певних знань, а, скоріш, як про філософію або ідеологію управління підприємством.

На відміну від менеджменту, як науки про управління, контролінг базується на кількісному аналізі і в більшій мірі орієнтується на систему ва­ртісних показників та планово-контрольних розра­хунків. Контролінг є своєрідним механізмом са­морегулювання на підприємстві, забезпечуючи зворотний зв'язок в контурі управління (Рис.1) [10, 11].

Рис.1 Алгоритм контролінгу

Контролінг не підміняє управління, а тіль­ки переводить його на якісно новий рівень – конт­ролінг є інтегруючим та координуючим механіз­мом в системі управління підприємством. При цьому мова йде не тільки про інтеграцію фаз прий­няття управлінського рішення, але й про координацію планів різ­них функціональних підрозділів (збут, виробниц­тво, постачання і ін.) та проектів.

2. ДОСВІД НІМЕЧЧИНИУ ЗАСТОСУВАННІ КОНТРОЛШГУ

Із досвіду країн з розвинутою ринковою економікою відомо, що особлива цінність контро­лінгу проявляється по мірі зростання та усклад­нення господарських систем, оскільки при цьому виникає проблема неузгодженості різних функ­ціональних планів. Підтвердженням цього може слугувати дослідження німецьких науковців, проведене в 2010 році, в якому було проаналі­зована ситуація з поширенням служб контролінгу або посад контролерів на німецьких підпри­ємствах (Табл. 2).

Таблиця 2. 

Поширеність контролінгу на підприємствах Німеччини [12]

Кількість працівників на підприємстві	Кількість підприємств всього	Кількість підприємств із службами контролінгу (посадами контролерів)
До 199	99	53 (53,5 %)
200-999	123	95 (77,2 %)
1000-9999	55	47 (85,5 %)
10000 і більше	23	22 (95,7 %)
По всіх групах підприємств	300	217(72,3%)

3. КОНЦЕПЦІЇ КОНТРОЛІНГУ

На сьогоднішній день можна виділити три концепції контролінгу, пов'язані з його функціона­льним обгрунтуванням.

Прихильники першої концепції визначають контролінг як систему управління прибутком ("ко­нцепція орієнтована на прибуток") [5]. Прибуток ви­ступає як основна ціль, загальний імператив при прийнятті рішень на всіх рівнях управління. В зв'язку із зростанням спеціалізації управлінської роботи на підприємствах керівники різних рівнів намагаються досягнути максимальних результатів в своїх структурних підрозділах. Контролінг по­винен забезпечити за допомогою певних інструме­нтів координації максимальний результат на рівні фірми. Основними завданнями (функціями) конт­ролінгу при даному підході виступають плануван­ня, контроль та інформаційне забезпечення на ос­нові фінансової інформації. В цьому випадку ми говоримо виключно про оперативний контролінг, оскільки на стратегічному рівні основним об'єктом управління виступає не прибуток або інші монета­рні (вартісні) цілі, а "потенціал успіху" – фактори, що впливатимуть на фінансові результати та фі­нансовий стан підприємства в майбутньому.

Головним недоліком даної концепції можна вважати відсутність окремого кола досліджуваних проблем, що могло б вирізнити контролінг від ін­ших мікроекономічних дисциплін (менеджменту, маркетингу, управлінського обліку), для яких управління прибутком вже давно є основним за­вданням. В даній концепції можна говорити тільки про підвищення ефективності управління прибут­ком на основі більш тіснішої інтеграції фаз управ­лінського процесу (планування, контролю та інфо­рмаційного забезпечення).

Більш широку перспективу відкриває кон­цепція з орієнтацією на інформацію [10, 11]. Вона вихо­дить за рамки першої концепції і охоплює всю систему цілей підприємства, включаючи не тіль­ки вартісні, але і якісні показники. У практиці бі­знесу досить часто виникає проблема, коли мене­джери отримують значний обсяг інформації при одночасній нестачі, дійсно, важливої та релевант­ної інформації. Головна функція контролінгу згі­дно з даною концепцією полягає в координації збору та обробки інформації з одного боку та по­треби в інформації з іншого боку. В даному випа­дку об'єктом дослідження контролінгу є пробле­ма, яка не є основним предметом досліджень в ін­ших дисциплінах, або досліджена недостатньо. Контролінг в даній концепції є ядром інформа­ційної системи підприємства.

До основних завдань контролінгу при тако­му підході належить інформаційне забезпечення планування та контролю. При цьому в інформаційній системі підприємства питома вага ін­формації із зовнішнього середовища постійно зростає: для інформаційного забезпечен­ня стратегічного планування інформації із внутрі­шнього середовища  (внутрішня інформація придатна, в першу чергу, тільки для оперативного планування) недостат­ньо, тому акцент уваги контролінгу все в більшій мірі зміщується на зовнішнє середовище підприємства. В цьому аспекті контролінг стає "стратегі­чним контролінгом". Схематично інформаційну концепцію контролінгу можна відобразити наступ­ним чином (Рис. 2):

 

Рис.2 Інформаційна концепція контролінг (авторська розробка)

Третя концепція контролінгу – концепція з орієнтацією на координацію, базується на відмін­ностях між системою управління (система, що керує) та економічною системою (керована система) [10, 11]. Первинна координація виконання управ­лінських рішень є завданням самої системи управ­ління. Вторинна координація всередині управлін­ської системи, яка складається з декількох підсис­тем, відноситься до контролінгу.

У відповідності до обсягу координаційних завдань контролінгу дана концепція поділяється на дві групи: з орієнтацією на планування та кон­троль і на управлінську систему в цілому [11].

Орієнтована на планування та контроль ко­нцепція контролінгу націлена на координацію пла­нування, контролю та інформаційного забезпечен­ня, але характеризується більш широким спектром завдань, ніж інформаційна концепція контролінгу.

З усвідомленням того, що координаційні проблеми можуть виникнути всередині всіх та між всіма під­системами управлінської системи, координаційна функція контролінгу була поширена і на систему управління в цілому. Координаційна функція охо­плює структури всіх управлінських підсистем, всі процеси узгодження між ними, а також координа­цію всередині самих підсистем. Схематично коор­динаційну концепцію контролінгу можна відобра­зити наступним чином (Рис. 3).

Рис.3 Концепція контролінгу, орієнтована на координацію системи управління (авторська розробка)

Координуючи, інтегруючи та спрямовуючи діяльність всієї системи управління підприємства на досягнення поставлених цілей, контролінг забезпечує зворотній зв'язок в контурі управління за рахунок вибору організаційного, математичного та інформаційного забезпечення і є синтезом пла­нування, обліку, контролю, економічного аналізу.

Для досягнення поставлених цілей контролінг повинен забезпечити виконання наступних функцій:

-   координація управлінської діяльності по досягненню цілей підприємства;

-   інформаційна та консультаційна підтрим­ка прийняття управлінських рішень;

-   створення та забезпечення функціонуван­ня загальної інформаційної системи управління підприємством;

-   забезпечення раціональності управлінсь­кого процесу.

ВИСНОВКИ

На сьогоднішній день не існує однознач­ного визначення поняття "контролінг", але, прак­тично ніхто не заперечує, що це нова концепція управління, викликана практикою сучасного мене­джменту.

Поняття контролінгу ще не стало звичним для практики українського бізнесу. В наукових колах цим терміном оперують з початку 90-их років, але тільки в останні 10 років з'яви­лись серйозні дослідження на цю тему. Цей факт пов'язаний з тим, що концепція контролінгу поки що не відноситься до таких базових систем управ­ління підприємством в ринкових умовах як, нап­риклад, менеджмент, маркетинг, фінанси, управ­лінський облік, яким в перші роки реформ була приділена основна увага.

Контролінг – це управлінська концепція, яка охоплює всі сфери діяльності підприємства: фінанси та облік, менеджмент та маркетинг, інтег­руючи та координуючи діяльність різних служб для досягнення оперативних та стратегічних цілей. При цьому мова йде вже не стільки про ринкову спрямованість системи управління (як в маркетин­гу), скільки про її здатність забезпечити виконання поставлених завдань в умовах високої динаміки змін зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства.

Слово контролінг походить з англійської мови (to control) і означає – контролювати, управ­ляти, регулювати. Але за іронією долі в англомов­них джерелах термін контролінг практично не ви­користовується: в Великобританії та США частіше використовують термін "управлінський облік" (managerial accounting або management accounting). На відміну від американської літератури в німецькій економічній науці терміном "конт­ролінг" було позначено новий феномен в еконо­міці підприємства. Бухгалтерія на німецьких під­приємствах чітко поділяється на фінансову та ви­робничу. Основне завдання виробничого обліку полягає в накопиченні інформації про витрати та доходи підприємства для цілей управління підпри­ємством. А під контролінгом розуміється в цьому випадку інтегрована система планування, конт­ролю та інформаційного забезпечення, де вироб­ничий (внутрішньогосподарський) облік виконує інформаційну функцію. Тому на більшості німецьких підприємств для контролерів характерним є виконання функцій планування, контролю та ін­формаційного забезпечення.

Необхідно також зазначити, що в останній час у ФРН лунає багато критики на адресу контролінгу. Так, професор Г. Ріхтер (H. Richter) вважає недоцільним розмежовувати поняття (управлінського) обліку та конролінгу. Контролінг він пропонує реінтегрувати в облікову систему підприємства [14]. Також і професор Б. Вайсенбергер (B. Weißenberger) вважає виникнення контролінгу наслідком стагнаційних процесів у сфері управлінського обліку (нім. Kostenrechnung, entscheidungsorientiertes Rechnungswesen) німецькомовних країн наприкінці 70-х та початку 80-х років 20 ст [15].

Аналізуючи наведені в даній статті три кон­цепції контролінгу можна зробити висновок, що метою подальшого дослідження є ґрунтовне дос­лідження насамперед координаційної концепції контролінгу, перш за все дослідження своєрідних, характерних для контролінгу проблеми коорди­нації в системі управління. Це дасть можливість в перспективі сформувати теоретичний фундамент і ввести контролінг до складу базових підсистем управління підприємством в ринкових умовах на рівні з менеджментом, маркетингом, фінансами, обліком та іншими функціями управління. В свою чергу формування теоретичного фундаменту створить передумови для розробки ефективного інструментарію контролінгу, який би дозволив підвищити ефективність системи управління на вітчизняних підприємствах.

ПЕРЕЛ1К ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.      Ананькина Е.А., Данилочкин С.В., Данилочкина Н.Г. Контроллинг / Под ред. Н.Г. Данилочкиной – М: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 279 с.

2.      Дайле А. Практика контроллинга: Пер. с нем. / Под ред. и предисл. М.Л. Лукашевича, E.H. Тихоненковой. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 336 с.

3.      Карминский A.M., Оленев Н.И., Примак А.Г., Фалько С.Г. Методологические и практические основы построения контроллинга в организациях. – 2-е изд. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 256 с.

4.      Майер Э. Контроллинг как система мышления и управления: Пер. с нем. / Под ред. С.А. Николае­вой. – М.: Финансы и статистика, 1993. – 76 с.

5.      Манн Р., Майер Э. Контроллинг для начинающих: Пер. с нем. – М.: Финансы и статистика, 1992. – 208 с.

6.      Петренко С.Н. Контроллинг / Учебное пособие - К.: Ника-Центр, Эльга, 2003. – 328с.

7.      Сухарева Л.А., Петренко СН. Контроллинг – основа управления бизнесом. - К.: Ника-Центр, Эль­га, 2002. – 208 с.

8.      Фалько С.Г., Носов В.М. Контроллинг на предприятии – М.: Об-во «Знание» России, 1995. – 80 с.

9.      Фольмут Х.Й. Инструменты контроллинга от А до Я: Пер. с нем. / Под ред. и предисл. М.Л. Лука­шевича, E.H. Тихоненковой. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 228 с.

10.  Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга/ Пер. с нем. – М.: Финансы и статисти­ка, 1997. – 800 с.

11.  Horvath Р. Controlling. – München: Vahlen, 2010. – 850 S.

12.  www.business-wissen.de

13.  www.controllerverein.de

14.  www.controllingportal.org

15.  www.controllermagazin.de