Тематичний напрям 1.

Тематичний напрям 1. 

Актуальні проблеми державного управління

Аракелова Інна Олександрівна

к.е.н, доцент кафедри маркетингу

Донецького державного університету

управління (м.Маріуполь)

САМООРГАНІЗАЦІЯ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ПІДПРИЄМСТВ, ЯК НАЙБІЛЬШ ПОПУЛЯРНИЙ МЕТОД РЕГУЛЮВАННЯ ВИМУШЕНОЇ БІЗНЕС МІГРАЦІЇ В УКРАЇНІ

В сучасних умовах в рамках регулювання міграційних процесів у сфері бізнесу найбільшу популярність отримало інституційне регулювання, а саме самоорганізація внутрішньо переміщених, в наслідок проведення антитерористичної операції (АТО) у Донецькій і Луганській областях та анексії АР Крим, суб’єктів підприємництва на території України. У самоорганізації переміщеного бізнесу сховані серйозні резерви розвитку окремих регіонів України при вірно розробленій комплексній стратегії підтримки внутрішньо переміщеного бізнесу та програм впровадження даної стратегії. При цьому підприємницькі співтовариства та громадські організації, що працюють з внутрішньо переміщеними особами (ВПО) або самі являються переміщеними, можуть розглядатися в сучасних умовах як самостійні суб’єкти регулювання внутрішньої міграції в Україні.

До таких організацій можна віднести громадські організації (спілки) виробників і споживачів - добровільні, самокеровані, некомерційні, створені з ініціативи громадян, засновані на індивідуальному або колективному членстві суспільні формування, утворені на основі спільності інтересів для досягнення цілей громадян, що об’єдналися.

Необхідно відзначити, що державна, регіональна й місцева влада повинні виступати як представники інтересів переміщених підприємств та виразники їх узагальнених потреб у раціональній організації.  Очевидно, що масштаби діяльності зазначених суб’єктів регулювання різні у зв’язку з різними економічними, у тому числі фінансовими, ресурсними, юридичними, можливостями кожного з них. Це на сам перед пов’язано з видами економічної діяльності, наприклад, підприємства сфери послуг з мінімальним виробничим циклом повністю можуть відновити діяльність на новому місці. Що ж стосується виробничих підприємств, чиє устаткування залишилося на окупованій території або частково евакуйоване, то в цій ситуації можливі наступні варіанти: відновлення за власний рахунок або залучення міжнародної донорської допомоги; робота на умовах аутсортсингу з залученням у процес інших українських виробників на окремі етапи виробничого процесу, але частіше за все це може збільшити ціну кінцевого продукту, тобто знизити рівень його конкурентоспроможності. Однак можливі такі варіанти, коли підприємці (частіше це стосується малого та середнього бізнесу) змінюють вид підприємницької діяльності  на суміжний бізнес або абсолютно новий.

Насьогодні регулювання діяльності підприємств-переселенців варто розглядати як систему взаємодій на ринках трьох суб’єктів регулювання: держави, суспільних об’єднань підприємців і споживачів та міжнародних організацій-донорів. У цій системі двом останнім суб’єктам регулювання, крім вирішення ними проблем досягнення власних цілей, на сучасному етапі можуть бути призначені функції сприяння державі в створенні сприятливих умов у підтримці ВПО та підприємств-переселенців, зокрема, делегуванні деяких державних регулюючих функцій.

Так, співтовариства підприємців-переселенців можуть: сприяти виробленню правил поведінки на ринку з метою попередження його дезорганізації та перенасичення за рахунок великого відсотку переміщень у окремі регіони; вирішувати питання координації окремих сфер діяльності приватного бізнесу вимушено переміщеного з зони АТО; вивчати характер регіональних ринків, їх кон’юнктуру й можливість залучення нових гравців; контролювати сумлінність конкуренції та бізнес дискримінації, особливо з боку корпорацій-виробників; розробляти програми підвищення професійного рівня переміщених підприємців; допомагати у залученні донорської допомоги від міжнародних організацій; розробляти програми регрантінгу та інше.

Для суспільних об’єднань ВПО важливими напрямами діяльності стануть наступні: контроль за якістю наданих товарів та послуг, що виробляють підприємства-переселенці в рамках контролю за конкурентоспроможністю переміщених підприємств; задоволення потреб основних соціальних груп ВПО, у тому числі соціально вразливих (що на даному етапі мають найбільшу питому вагу у кількості ВПО), у життєво необхідних для них послугах; забезпечення ВПО за допомогою використання можливостей регіонів, в які були переміщені підприємництва або окремі особи; аналіз і облік місць розселення при розміщенні підприємств тощо.

Необхідно враховувати, що при даних умовах сучасного розвитку науково-технічного прогресу, інформатизації, розвитку новітніх технологій, соціальної диференціація суспільства призводять  до того, що підприємства-переселенці можуть стати каталізаторами соціально-економічного та промислового розвитку України в цілому та окремих регіонів.

У цих умовах державне регулювання як механізм балансування та приведення інтересів підприємств-переселенців та підприємств, що постійно працюють на даній території  до загального знаменника має потребу в доповненні новими суспільними інститутами (громадськими організаціями ВПО та переміщених підприємств), що мають здійснювати регулюючий вплив на регіональні та загальнодержавний ринки з метою забезпечення узгодження інтересів всіх учасників ринку: держави, постійних виробників на зазначених територіях, переміщених виробників і їхніх споживачів. У ході конкретних дій по регулюванню буде відбуватися певне узгодження їх інтересів, цілей і методів регулювання.

Слід констатувати, що в наслідок відсутності єдиної програми державної підтримки переміщених з зони АТО підприємств, така форма як самоорганізація стає найбільш діючою. Однак стоїть гостра необхідність у формуванні державних програм регулювання та стимулювання даних суб’єктів підприємницької діяльності для можливості раціонального використання їх потенціалу та недопущення масового закриття підприємств і, як наслідок, росту безробіття та можливості бізнес міграції за межи країни.